зброя

ЗБРО́Я (знаряддя для нападу або оборони), ЗНА́РЯД діал., ОРУ́ЖЖЯ заст., БРО́НЯ́ заст., ПРИПА́С рідко. Усі жовніри, усі пани кинулись до зброї, вхопились за шаблі та рушниці (І. Нечуй-Левицький); У старовину люди вбивали списами й стрільбами.., і тільки цілковито впевнившись, що ті знаряди не відповідають своєму гуманному завданню, люди вигадали гармати (В. Самійленко); Крізь одчинені двері доносилось іржання голодних коней, що вступали у двір, і бряжчало оружжя на козаках (М. Коцюбинський).

ОЗБРО́ЄННЯ (сукупність засобів для ведення воєнних дій), ЗБРО́Я. Кидаючи в паніці техніку і важке озброєння, масами ринули (гітлерівці) в ліса (О. Гончар); Вже нагромаджена (у цілому світі) небачена в мирний час кількість зброї (з журналу).

Значення в інших словниках

1. зброя — збро́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. зброя — Озброєння; (лицарська) обладунок; П. засіб, знаряддя, струмент.  Словник синонімів Караванського
3. зброя — [збройа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
4. зброя — -ї, ж. 1》 Знаряддя для нападу чи оборони. || Сукупність засобів для ведення війни, бою; озброєння. Автоматична зброя — автомати, кулемети, авіагармати та ін., у яких затвор спрацьовує для стрільби чергами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. зброя — Без зброї слабі герої. Іронічно про вояків, які хоробрі лише тоді, коли мають зброю.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. зброя — Технічні засоби, переважно для ведення бойових дій; конвенційна з. — з обмеженими у часі й просторі наслідками дії (напр., ґвинтівки, пістолети, більшість артилерійських гармат, авіаційних бомб), неконвенційна — з. масового знищення (біологічна, хіміч.  Універсальний словник-енциклопедія
7. зброя — бра́ти / взя́ти збро́ю (меч) в ру́ки. Готуватися до боротьби, війни або починати боротьбу, війну. Треба за всяку ціну знайти Максима Бобровника, треба брати зброю в руки (Ю. Збанацький); Ми закликаємо кінчати війну, а самі візьмемо меч у руки?...  Фразеологічний словник української мови
8. зброя — Збро́я, збро́ї, збро́єю, збро́є!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. зброя — ЗБРО́Я, ї, ж. 1. Знаряддя для нападу або оборони. А тим часом Запорозьку зброю Виніс батько із комори (Шевч., І, 1951, 280); На столі лежить старовинна зброя: іржаві шаблі, пістолети, стара рапіра, патронташі і інше (Вас., III, 1960, 193); — Хто тут?...  Словник української мови в 11 томах
10. зброя — Збро́я, -ро́ї ж. Оружіе. То старшая сестра коника виводить, а середульша зброю виносить. Макс. (1849), 7. Хто не має зброї, най не йде в бої. Ном. № 4208.  Словник української мови Грінченка