збройний

ОЗБРО́ЄНИЙ (який має при собі зброю, забезпечений зброєю), ЗБРО́ЙНИЙ, ОРУ́ЖНИЙ заст. Біля багаття сиділо з півдесятка озброєних людей (Григорій Тютюнник); В тій хатині рибальській убогій Збройний лицар самотній сидить (Леся Українка); І кождий день я ждав на коршмаря, Що надійде знов.. з оружною та п'яною юрбою (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. збройний — збро́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. збройний — ЗБРОЙНИЙ – ОЗБРОЄНИЙ Збройний. 1. Який відбувається, здійснюється із застосуванням зброї: збройний виступ, збройний конфлікт, збройний напад, збройний опір, збройна боротьба, збройне повстання, збройні сили, збройні сутички.  Літературне слововживання
3. збройний — (загін) озброєний; (переворот) насильницький, неконституційний.  Словник синонімів Караванського
4. збройний — -а, -е. 1》 Який відбувається, здійснюється з застосуванням зброї (про боротьбу, революцію і т. ін.). Збройні дії. Збройний нейтралітет — право нейтральних країн відстоювати недоторканість своєї території силою зброї відповідно до норм міжнародного права.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. збройний — Збро́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. збройний — ЗБРО́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється з застосуванням зброї (про боротьбу, революцію і т. ін.). В їхній [поранених] уяві поставала революція 1905 року, коли робітники Одеси стали до збройної боротьби проти самодержавства (Кучер...  Словник української мови в 11 томах
7. збройний — Збро́йний, -а, -е Вооруженный. Чи в мене військо не збройне? Макс. (1849), 90.  Словник української мови Грінченка