збройний —
збро́йний прикметник
Орфографічний словник української мови
збройний —
ЗБРОЙНИЙ – ОЗБРОЄНИЙ Збройний. 1. Який відбувається, здійснюється із застосуванням зброї: збройний виступ, збройний конфлікт, збройний напад, збройний опір, збройна боротьба, збройне повстання, збройні сили, збройні сутички.
Літературне слововживання
збройний —
-а, -е. 1》 Який відбувається, здійснюється з застосуванням зброї (про боротьбу, революцію і т. ін.). Збройні дії. Збройний нейтралітет — право нейтральних країн відстоювати недоторканість своєї території силою зброї відповідно до норм міжнародного права.
Великий тлумачний словник сучасної мови
збройний —
ОЗБРО́ЄНИЙ (який має при собі зброю, забезпечений зброєю), ЗБРО́ЙНИЙ, ОРУ́ЖНИЙ заст. Біля багаття сиділо з півдесятка озброєних людей (Григорій Тютюнник); В тій хатині рибальській убогій Збройний лицар самотній сидить (Леся Українка)...
Словник синонімів української мови
збройний —
Збро́йний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
збройний —
ЗБРО́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється з застосуванням зброї (про боротьбу, революцію і т. ін.). В їхній [поранених] уяві поставала революція 1905 року, коли робітники Одеси стали до збройної боротьби проти самодержавства (Кучер...
Словник української мови в 11 томах
збройний —
Збро́йний, -а, -е Вооруженный. Чи в мене військо не збройне? Макс. (1849), 90.
Словник української мови Грінченка