збудувати

БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док.: збудува́ти, побудува́ти, постро́їти, звести́, поста́вити, ви́вести, підвести́, підня́ти (підійня́ти), піднести́. Хата була чимала.. Ковбаненко будував її, дивлячись на хати в швейцарській колонії Шабі, що була недалеко од села в степу (І. Нечуй-Левицький); "..На зруб я продала Троянцям, Твоїм молельщикам, підданцям, Дубків і сосен строїть флот.." (І. Котляревський); Він стоїть на мурі, юний і прекрасний, і кладе цеглини, зводить дім новий (В. Сосюра); Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату (М. Коцюбинський); — Погорів я, мушу становити хату (Л. Яновська); А вся решта війська стала до роботи — виводила земляні вали (І. Кочерга); Ми вмієм працювать, творити, підводити нові міста (Р. Братунь); Всі поважають бабу: де хату підіймають.. — вже баба й там (Дніпрова Чайка). — Пор. 1. споруди́ти.

Значення в інших словниках

1. збудувати — збудува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. збудувати — -ую, -уєш, перех. Док. до будувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збудувати — Збудува́ти, -ду́ю, -ду́єш; збуду́й, -ду́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. збудувати — ЗБУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до будува́ти. Один купець хороший дворик мав.. Він у дворі комору збудував (Гл., Вибр., 1951, 51); Хто й коли збудував нашу хату, які майстри — невідомо (Довж., Зач.  Словник української мови в 11 томах
5. збудувати — Збудувати, -ду́ю, -єш гл. Построить; соорудить, создать. Збудуй хату з лободи, та в чужую не веди. н. п. Ой коли б я знала, що буду емірати, то б я сказала труну збудувати. Чуб. III. 155. Чоловік збудував башту. Єв. Мр. XII. 1. Еней збудує сильне царство. Котл. Ен. І. 13.  Словник української мови Грінченка