збунтуватися

БУНТУВА́ТИ (піднімати бунт, брати участь у бунті), БУНТУВА́ТИСЯ, ЗБУ́РЮВАТИСЯ, ВОРОХО́БИТИ розм. рідше, ВОРОХО́БИТИСЯ розм. рідко. — Док.: збунтува́ти, збунтува́тися, збу́ритися, зворохо́битися. — В Італії починається повстання проти австрійського ярма. Бунтують наші мужики. На Кавказі — війна з горцями (З. Тулуб); То був 1905 рік. Села бунтувалися, поміщики боялися нападу селян (Т. Масенко); — На фронті солдати теж збурилися проти царя, щоб народ сам правив (П. Панч); І як на вічах не раз велелюдних буває, коли там Заколот несамовитий повстане і чернь ворохобить, — Вже головешки летять і каміння, поблискує зброя (М. Зеров). — Пор. 1. повстава́ти, 2. хвилюва́тися.

Значення в інших словниках

1. збунтуватися — збунтува́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. збунтуватися — див. хвилюватися  Словник синонімів Вусика
3. збунтуватися — -уюся, -уєшся. Док. до бунтуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. збунтуватися — ЗБУНТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся. Док. до бунтува́тися. [Рябина:] Рахмілю! Радь, що робити.! Люди збунтувалися зовсім і вернули додому (Фр., IX, 1952, 73); — Нема дурних,— відразу збунтувалася Мариня, —хай іде хтось сміливіший, бо я більше до Кремера не піду!...  Словник української мови в 11 томах
5. збунтуватися — Збунтува́тися, -ту́юся, -єшся гл. Взбунтоваться. Збунтувалась Україна, пани і ляхи. Макс. (1834) 125.  Словник української мови Грінченка