звислий

ОБВИ́СЛИЙ (опущений донизу), ЗВИ́СЛИЙ. Коней у Йоньки було двоє: рижа лахмата кобила з обвислою губою і вороненький білокопитий жеребчик-одноліток (Григорій Тютюнник); Поросята мали ті самі екстер'єрні недоліки, що і їх батьки (вузький тулуб і голова, звислий зад) (з посібника).

Значення в інших словниках

1. звислий — зви́слий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. звислий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до звиснути. 2》 у знач. прикм. Опущений донизу, обвислий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. звислий — ЗВИ́СЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до зви́снути. Дмитрій став перед Мстиславом і простягнув йому пергамент із звислою на довгій шворці печаткою (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 211); Потягнулись короткі, підсліпуваті дні..  Словник української мови в 11 томах