звіку-зроду

ДАВНО́ (протягом тривалого часу), ЗВІ́КУ-ЗРО́ДУ (ЗРО́ДУ-ЗВІ́КУ) підсил., СТО ЛІТ (РО́КІВ) підсил., ДАВНІ́СІНЬКО розм.; ДО́ВГО (дотепер). — Я Кумськая зовусь Сивилла.., Давно живу на світі я! (І. Котляревський); Сіробаба став смачно закушувать, припрошуючи і льотчиків теж: — Це вам не оті спецконсерви, що сто років на складі лежали (О. Гончар); — Хочете душу узяти, зараз вам її і заручу.. — Душу! Та вона вже давнісінько моя (Г. Квітка-Основ'яненко); Добре, коли для кожної людини він (світ) є, існує, триває якщо не вічно, то довго (Є. Гуцало). — Пор. зда́вна.

Значення в інших словниках

1. звіку-зроду — зві́ку-зро́ду прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. звіку-зроду — див. здавна; ніколи  Словник синонімів Вусика
3. звіку-зроду — присл. Від самого початку, давно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. звіку-зроду — ЗВІ́КУ-ЗРО́ДУ, присл. З самого початку, давно. Благословенна та земля, Що полюбила звіку-зроду Труд ратая і коваля (Нех., Чудесний сад, 1962, 11).  Словник української мови в 11 томах