звіку-правіку

СПОКОНВІ́КУ (з найдавніших часів), СПОКОНВІ́К, СПОКОНВІКІ́В, ВІДВІ́КУ (ОДВІ́КУ), ЗВІ́КУ, СПРА́ВІКУ, СПРАДА́ВНА, СПРАДА́ВЕН, ЗВІ́КУ-ПРА́ВІКУ, З ПЕРЕДВІ́КУ, З ПЕРЕДВІКІ́В, СПЕРЕДВІ́КУ рідше. Легенди й казки споконвіку мають звичай змінюватися до невпізнання (Є. Гуцало); Споконвіків природа завмирає, щоб знов у руті буйно зацвісти (Д. Луценко); Небо, наче море, Землю обхопило: Сонце плине й гріє, Як одвіку гріло (Я. Щоголів); Може, звіку не сходились на сих полях такії два рубаки (П. Куліш); — Пасовисько наше звіку-правіку, пощо єго розмірювати (І. Франко); Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона, так з передвіку було і так воно буде довіку (Леся Українка). — Пор. зда́вна.

Значення в інших словниках

1. звіку-правіку — зві́ку-пра́віку прислівник незмінювана словникова одиниця зві́ку-праві́ку прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. звіку-правіку — див. здавна  Словник синонімів Вусика
3. звіку-правіку — присл. З давніх-давен, споконвіку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. звіку-правіку — ЗВІ́КУ-ПРАВІ́КУ, присл. З давніх-давен, споконвіку. «Пасовисько наше звіку-правіку, пощо єго [його] розмірювати?» (Фр., II, 1950, 48).  Словник української мови в 11 томах