зголювати

ГОЛИ́ТИ (зрізувати волосся, перев. бритвою), БРИ́ТИ, ВИГО́ЛЮВАТИ, ЗГО́ЛЮВАТИ, ОБГО́ЛЮВАТИ, ОБГОЛЯ́ТИ, ЗБРИВА́ТИ, ОББРИВА́ТИ. — Док.: поголи́ти, побри́ти, ви́голити, зголи́ти, обголи́ти, збри́ти, оббри́ти. Щоб здаватися старшим, Гнат навіть вуса почав голити раніше пори (М. Стельмах); Чуб на лоба звис, як мичка... В перукарню йде Синичка.. — Брий негайно, перукар..! (С. Олійник); На моїх очах.. виголили йому лоб (О. Стороженко); — Тільки бритву, прошу вас, приготуйте мені. Треба зголити цю бороду (Д. Бедзик); Бояри вмить скомпонували.., Щоб голови всі обголяли, Чуприни довгі оставляли (І. Котляревський); — Винесуть йому черевики солдатські.. Збриють вуса, казанок дадуть і лопату (В. Кучер); Узяв (сотник) та півголови йому уподовж оббрив та й прогнав від себе (Г. Квітка-Основ'яненко).

Значення в інших словниках

1. зголювати — зго́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зголювати — -юю, -юєш, недок., зголити, зголю, зголиш, док., перех. Зрізувати бритвою, голити (волосся, бороду, вуса).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зголювати — ЗГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗГОЛИ́ТИ, зголю́, зго́лиш, док., перех. Зрізувати бритвою, голити (волосся, бороду, вуса). Він дуже змінився, зголив бороду, вуса, постарів (Коч., II, 1956, 120).  Словник української мови в 11 томах