здалека

ЗДА́ЛЕКА (ЗДА́ЛЕКУ) (з далекої відстані), ВІДДАЛІ́К, ВІДДАЛЯ́, ВІДДАЛЕКИ́ розм., ЗДАЛЯ́ розм., ЗДАЛІ́К розм., ЗВІДДАЛЕКИ́ розм., ЗВІДДАЛІ́К розм., ЗВІДДАЛІ́ розм., ЗВІДДАЛЯ́ розм., ЗДА́ЛЕКИ діал., ЗДАЛІ́ діал., ОПОДАЛІ́К діал., ОПО́ДАЛЬ діал. Десь здалека зачулось торохтіння кулемета (О. Досвітній); Гостре Богданове око здалеку помітило в степу підозрілий рух кінноти (Я. Качура); Побачивши ще віддалік секретаря райкому, Сагайдак здивувався його появі (С. Добровольський); Линув віддаля орлів пустельних клекіт (Н. Забіла); Він тільки дивився на неї здаля зачарованими й захопленими очима (Ю. Смолич); — До Одарки не пустили, ..і здалік не бачила, і голоска її не чула (Марко Вовчок); Звіддалік блиснули, немов усміхнулися йому, вікна в селі (З. Мороз); Десь звіддаля прилинув відлунок дитячого плачу (Ю. Смолич); Уся картина здалеки нагадувала перший неясний ескіз, накиданий маляром на швидку руку (І. Нечуй-Левицький); Місто у диму куріється, синіє здалі (Панас Мирний); Небо і повітря стало темно-синє, тільки ліс чорнів оподалік (О. Маковей).

Значення в інших словниках

1. здалека — зда́лека прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. здалека — див. здалеку  Словник синонімів Вусика
3. здалека — рідко іздалека, присл. З далекої відстані, віддалік. || З віддаленої місцевості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. здалека — почина́ти / поча́ти зда́лека (здаля́). Не розкривати одразу своїх думок, намірів; говорити натяками. — Да (так), кожного з нас щось жде у житті,— здалека і загадково починає Терентій і цим одразу насторожує допитливі очі Омеляна (М.  Фразеологічний словник української мови
5. здалека — Зда́ле́ка, зда́леку, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. здалека — ЗДА́ЛЕКА, рідко ІЗДА́ЛЕКА, присл. З далекої відстані, віддалік. Ох, щось біліє здалека на морі! Вітрила то, чи тільки піна хвиль? (Л. Укр., І, 1951, 415); У Рябченка були добрі очі: придивившися, пізнав іздалека, що то Зінько (Гр.  Словник української мови в 11 томах