здирати

ЗДИРА́ТИ (відділяти, знімати верхній шар чого-небудь), ОБДИРА́ТИ, ЗДРЯ́ПУВАТИ. — Док.: зідра́ти, зде́рти, обде́рти, обідра́ти, здря́пати. Здирала (Ковалиха) з поламаних меблів шовк (М. Коцюбинський); Сім років він обдирав з кораблів мідь та інші метали (В. Кучер); Сів (Довбанюк) на той самий сінешній поріг, здряпав плісень (з лемішки), та як почне їсти..! (І. Франко).

ЗДИРА́ТИ розм. (брати за що-небудь дуже високу плату), ДЕ́РТИ розм., ЛУПИ́ТИ фам., ЛУ́ЩИТИ фам. — Док.: зідра́ти, зде́рти, злупи́ти, злу́щити. Супрун лише на мить насупив брови: чи не забагато дере (за сережки) з нього баба (М. Стельмах); Ори і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштани лупи — та все одкинеш ноги! (П. Гулак-Артемовський); — Їм (панам) що?.. Лущитимуть з нас грошики та й ні гадки! (Панас Мирний).

ОБДИРА́ТИ (знімати із забитої тварини шкуру), ЗДИРА́ТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, БІЛУВА́ТИ, ОББІЛО́ВУВАТИ, ЛУПИ́ТИ, ЗЛУ́ПЛЮВАТИ. — Док.: обде́рти, обідра́ти, зде́рти, облупи́ти, оббілува́ти, побілува́ти, злупи́ти. Звіра витягнено і обдерто зі шкіри (І. Франко); Рубали мисливці забитих тюленів і здирали з них шкури із салом (М. Трублаїні); Одпріг (дурень) драбинчасту (конячину) та.. узяв та й зарізав її, далі облупив, перекинув через плече шкуру та й потяг собі пішки (О. Стороженко); На гіллі дуба два дебелі браконьєри підвісили щойно вбиту косулю і вже почали її білувати, здирати шкуру (О. Бердник); Нарешті Юрко оббілував.. кроля (С. Чорнобривець); Стали (верблюди) й давай ревіти, неначе тут шкури лупили із них живцем (О. Гончар); Піймавши барана, спокійно Вівчарі, Линтвар злупивши, потрошили (Л. Боровиковський).

Значення в інших словниках

1. здирати — здира́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. здирати — (шкуру) обдирати, облуплювати; (кору) віддирати, відривати; (високу ціну) дерти, лупити.  Словник синонімів Караванського
3. здирати — -аю, -аєш, недок., зідрати і здерти, здеру, здереш; мин. ч. зідрав, -рала, -рало і здер, -ла, -ло; наказ. сп. здери; док., перех. 1》 Відділяти, знімати верхній шар чого-небудь. 2》 Віддирати, відривати що-небудь прибите, приклеєне, прикріплене і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. здирати — Аю, -аєш, недок., здерти, -ру, -реш, док. 1. студ. Списувати. Безсоромно здирати з книжки. 2. Займатись плагіатом. Здирати у західних виконавців манеру поведінки.  Словник сучасного українського сленгу
5. здирати — здира́ти (зніма́ти, здійма́ти, лупи́ти і т. ін.) / зідра́ти (зня́ти, здійня́ти, злупи́ти і т. ін.) шку́ру (по три шку́ри, сім шкур і т. ін.) з кого і без додатка. 1. Оббирати кого-небудь; визискувати, експлуатувати.  Фразеологічний словник української мови
6. здирати — Здира́ти, здира́ю, здира́єш; зде́рти, здеру́, здере́ш; -ру́ть; здер, зде́рла  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. здирати — ЗДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІДРА́ТИ і ЗДЕ́РТИ, здеру́, здере́ш; мин. ч. зідра́в, ра́ла, ло і здер, ла, ло; наказ. сп. здери́; док., перех. 1. Відділяти, знімати верхній шар чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах
8. здирати — Здира́ти, -ра́ю, -єш гл. = здерати. Ловить вовк, ловить вовк, а як вовка піймають, то шкуру здирають. Ном. № 4092.  Словник української мови Грінченка