здирати

здира́ти

-аю, -аєш, недок., зідрати і здерти, здеру, здереш; мин. ч. зідрав, -рала, -рало і здер, -ла, -ло; наказ. сп. здери; док., перех.

1》 Відділяти, знімати верхній шар чого-небудь.

2》 Віддирати, відривати що-небудь прибите, приклеєне, прикріплене і т. ін.

|| Зривати, знімати що-небудь повішене, одягнене, взуте і т. ін.

3》 також без додатка, розм. Брати за що-небудь дуже високу плату.

|| діал. Пригнічувати, визискувати кого-небудь.

4》 тільки док. Очистити зерно від лузги.

Значення в інших словниках

1. здирати — здира́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. здирати — (шкуру) обдирати, облуплювати; (кору) віддирати, відривати; (високу ціну) дерти, лупити.  Словник синонімів Караванського
3. здирати — Аю, -аєш, недок., здерти, -ру, -реш, док. 1. студ. Списувати. Безсоромно здирати з книжки. 2. Займатись плагіатом. Здирати у західних виконавців манеру поведінки.  Словник сучасного українського сленгу
4. здирати — здира́ти (зніма́ти, здійма́ти, лупи́ти і т. ін.) / зідра́ти (зня́ти, здійня́ти, злупи́ти і т. ін.) шку́ру (по три шку́ри, сім шкур і т. ін.) з кого і без додатка. 1. Оббирати кого-небудь; визискувати, експлуатувати.  Фразеологічний словник української мови
5. здирати — ЗДИРА́ТИ (відділяти, знімати верхній шар чого-небудь), ОБДИРА́ТИ, ЗДРЯ́ПУВАТИ. — Док.: зідра́ти, зде́рти, обде́рти, обідра́ти, здря́пати. Здирала (Ковалиха) з поламаних меблів шовк (М.  Словник синонімів української мови
6. здирати — Здира́ти, здира́ю, здира́єш; зде́рти, здеру́, здере́ш; -ру́ть; здер, зде́рла  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. здирати — ЗДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІДРА́ТИ і ЗДЕ́РТИ, здеру́, здере́ш; мин. ч. зідра́в, ра́ла, ло і здер, ла, ло; наказ. сп. здери́; док., перех. 1. Відділяти, знімати верхній шар чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах
8. здирати — Здира́ти, -ра́ю, -єш гл. = здерати. Ловить вовк, ловить вовк, а як вовка піймають, то шкуру здирають. Ном. № 4092.  Словник української мови Грінченка