здохляка

СЛАБА́К розм. (той, хто має невелику фізичну силу), ХИРЯ́К розм., ХИРЛЯ́К розм., ЗДОХЛЯ́К зневажл., ЗДОХЛЯ́ТИНА (ДОХЛЯ́ТИНА) зневажл., ЗДОХЛЯ́КА зневажл.; МИ́РШАВЕЦЬ розм., ПЛЮГА́ВЕЦЬ зневажл., ПЛЮГА́Ш зневажл., ВИ́ШКВАРОК зневажл., ВИ́ШКВАРКА зневажл. (слабкий фізично і непоказний, неприємний зовнішнім виглядом). Здалеку Рубін здавався йому слабаком (І. Сенченко); Із завжди здорового, життєрадісного чоловіка перетворився (Степан) в хирляка, що ледве доліз до хатини (В. Гжицький); Єдиний син од Анни Ілля теж ріс, як і мати, слабосилий і нікчемний. Серед рум'яних боярчат виглядів якимсь здохляком (П. Загребельний); — О, знов приволік здохлятини, — гаркнула товста жінка, глянувши на хлопця (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. здохляка — здохля́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. здохляка — див. слабий; худий  Словник синонімів Вусика
3. здохляка — -и, ч. і ж., діал. Здохлятина (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. здохляка — ЗДОХЛЯ́КА див. здохля́к.  Словник української мови у 20 томах
5. здохляка — ЗДОХЛЯ́КА, и, ч. і ж., діал. Здохлятина (у 2 знач.). — Цілий день з ранку до ночі на своїх смужечках товчеться він. Як слід не виоре (здохлякою не виореш!) (Головко, І, 1957, 221).  Словник української мови в 11 томах