зизоокий

КОСОО́КИЙ (про людину — який має косоокість); КО́СИЙ, РОЗКО́СИЙ, ЗИЗОО́КИЙ діал., ЗИ́ЗИЙ діал.; ЗИЗУВА́ТИЙ діал. (трохи). — Вона була статна краля, трохи косоока, в міру весела і в міру сумна (Ю. Яновський); Становий з посередником.. стали на громаду гримати, далі страхати.. Громада собі гуде: — Не застрахаєш!.. Рощот давай!.. Не скачи, коса собако! (Панас Мирний); Вискочив маленький розкосий хлопчик, голий до пояса, і притулився до дошки спиною (О. Донченко); Здалеку і не впізнаєш, що парубок злегка зизоокий (Ірина Вільде); Уже був і сватів заслав до Варки Жежерівни — зизуватої старої дівки (В. Речмедін).

Значення в інших словниках

1. зизоокий — Зизоо́кий: Зи́зоокий: — косоокий [8;21]  Словник з творів Івана Франка
2. зизоокий — зизоо́кий прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
3. зизоокий — -а, -е, діал. Косоокий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зизоокий — зизоокий → зизий  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. зизоокий — Зизоо́кий, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. зизоокий — ЗИЗОО́КИЙ, а, е, діал. Косоокий. Він мене покинув та оженився з тою зизоокою Ядвігою (Фр., IV, 1950, 258).  Словник української мови в 11 томах
7. зизоокий — Зизоокий, -а, -е Косоглазый. На Спаса дивиться, а Богородицю бачить (на зизоокого). Ном. № 8545.  Словник української мови Грінченка