зизоокий
КОСОО́КИЙ (про людину — який має косоокість); КО́СИЙ, РОЗКО́СИЙ, ЗИЗОО́КИЙ діал., ЗИ́ЗИЙ діал.; ЗИЗУВА́ТИЙ діал. (трохи). — Вона була статна краля, трохи косоока, в міру весела і в міру сумна (Ю. Яновський); Становий з посередником.. стали на громаду гримати, далі страхати.. Громада собі гуде: — Не застрахаєш!.. Рощот давай!.. Не скачи, коса собако! (Панас Мирний); Вискочив маленький розкосий хлопчик, голий до пояса, і притулився до дошки спиною (О. Донченко); Здалеку і не впізнаєш, що парубок злегка зизоокий (Ірина Вільде); Уже був і сватів заслав до Варки Жежерівни — зизуватої старої дівки (В. Речмедін).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зизоокий — Зизоо́кий: Зи́зоокий: — косоокий [8;21] Словник з творів Івана Франка
- зизоокий — зизоо́кий прикметник діал. Орфографічний словник української мови
- зизоокий — -а, -е, діал. Косоокий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зизоокий — зизоокий → зизий Лексикон львівський: поважно і на жарт
- зизоокий — Зизоо́кий, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зизоокий — ЗИЗОО́КИЙ, а, е, діал. Косоокий. Він мене покинув та оженився з тою зизоокою Ядвігою (Фр., IV, 1950, 258). Словник української мови в 11 томах
- зизоокий — Зизоокий, -а, -е Косоглазый. На Спаса дивиться, а Богородицю бачить (на зизоокого). Ном. № 8545. Словник української мови Грінченка