злоги

ПОЛО́ГИ (ПО́ЛОГ рідко) (фізіологічний процес виходу плода з тіла матері), РОДИ́НИ розм., РО́ДИ розм., рідше, ПО́РІ́Д діал., РО́ДИВО діал., ЗЛО́ГИ діал. Вона ще не зовсім видужала після важких пологів (З. Тулуб); Ходить, блудить нещасливий В далекій дорозі... А там жінка молоденька Лежить у полозі (С. Руданський); Смерть та родини не ждуть доброї години (прислів'я); Перед пущенням породила Мотря сина, — та ще й породила неабияк. Роди були тяжко трудні (Панас Мирний); У Рифки родився син. Порід був дуже тяжкий (І. Франко); Молодиця давно вже була вагітна, і в неї наставало родиво (І. Нечуй-Левицький); — Я їхати не можу. Дружина на злогах... от-от почнеться (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. злоги — зло́ги множинний іменник пологи діал.  Орфографічний словник української мови
2. злоги — -ів, мн., діал. Пологи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. злоги — ЗЛО́ГИ, ів, мн., діал. Пологи. Кілька день по злогах вона взялася до роботи (Фр., V, 1951, 107).  Словник української мови в 11 томах
4. злоги — Злоги, -гів м. мн. 1) Роды. Балт. у. 2) сидіти на зло́гах. Сидѣть подпершись локтями. Черк. у.  Словник української мови Грінченка