зловісний

ЗЛОВІ́СНИЙ (який передвіщає зло, нещастя, свідчить про наближення чогось тяжкого, поганого), НЕДО́БРИЙ, ЛИХИ́Й, ЛИХОВІ́СНИЙ підсил., ЗЛОВІ́ЩИЙ розм., ЗЛОПОВІ́СНИЙ рідко, ЗЛОВОРО́ЖИЙ рідко. Тут, у горах, панувала насторожена, зловісна тиша (В. Кучер); Вночі йому снилися лиховісні сни (І. Ле); Над затихлою морською поверхнею розлягалось зловіще ревіння моторів (В. Козаченко); Багато шляхтичів.. проклинали свою злоповісну долю і навіть самого Бога (Я. Качура).

Значення в інших словниках

1. зловісний — злові́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. зловісний — Лиховісний, недобровісний, зловорожий, р. злоповісний, сов. зловіщий.  Словник синонімів Караванського
3. зловісний — [злоув’існией] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
4. зловісний — -а, -е. Який передвіщає зло, нещастя, свідчить про наближення чогось тяжкого, поганого. || Який викликає страх, тривогу, побоювання. || Який є поганою прикметою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. зловісний — Злові́сний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. зловісний — ЗЛОВІ́СНИЙ, а, е. Який передвіщає зло, нещастя, свідчить про наближення чогось тяжкого, поганого. Шредер підвівся.— Смерть німецьким окупантам? Дуже добре! — Зловісний рум’янець забагрив його обличчя. Він знавіснів, почувши те все (Довж.  Словник української мови в 11 томах