зловісний
ЗЛОВІ́СНИЙ, а, е. Який передвіщає зло, нещастя, свідчить про наближення чогось тяжкого, поганого.
Шредер підвівся.— Смерть німецьким окупантам? Дуже добре! — Зловісний рум’янець забагрив його обличчя. Він знавіснів, почувши те все (Довж., I, 1958, 295);
Криголам похитувало на хвилях, і вода з кожним його рухом хлюпала, і в порожній каюті ці звуки здалися Юркові зловісними (Донч., IV, 1957, 425);
// Який викликав страх, тривогу, побоювання.
Бовванів масив головного гімназичного корпусу. Який він був чорний, похмурий і зловісний (Смолич, II, 1958, 87);
Кімнату огортала зловісна тиша, туга безжально краяла на шматки серце (Хижняк, Тамара, 1959, 136);
// Який є поганою прикметою.
А може, вся ця темрява і кіно були тільки важким і зловісним сном? (Собко, Граніт, 1937, 191);
Вгорі кружляли шуліки, давали знати про себе зловісним криком (Кач., Вибр., 1947, 303).
Словник української мови (СУМ-11)