зловчитися

ЗЛОВЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док., з інфін. і без додатка. Спритно, вибравши зручний момент, зробити що-небудь.

Він таки зловчився підставити так палицю, що Грицькові не вдалося уцілити свинку… (Мирний, IV, 1955, 73);

Свенціцький дригав ногами, намагаючись вирватися, і раптом зловчився і болюче хвицнув Коржа підбором під груди (Тулуб, Людолови, І, 1957, 52).

Значення в інших словниках

1. зловчитися — зловчи́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зловчитися — -чуся, -чишся, док., з інфін. і без додатка. Спритно, вибравши зручний момент, зробити що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови