Великий тлумачний словник сучасної мови

зловчитися

зловчи́тися

-чуся, -чишся, док., з інфін. і без додатка.

Спритно, вибравши зручний момент, зробити що-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. зловчитися — зловчи́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. зловчитися — ЗЛОВЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док., з інфін. і без додатка. Спритно, вибравши зручний момент, зробити що-небудь. Він таки зловчився підставити так палицю, що Грицькові не вдалося уцілити свинку… (Мирний, IV, 1955, 73); Свенціцький дригав ногами...  Словник української мови в 11 томах