зломщик

ЗЛО́ДІЙ (той, хто займається розкраданням чиєї-небудь власності), КРАДІ́Й, ШАХРА́Й, РАКЛО́ вульг.; РОЗКРАДА́Ч чого, ТОРБОХВА́Т зневажл. (перев. щодо розкрадання громадської власності); ЗЛО́МЩИК (той, хто здійснює крадіж зі зломом). Кажуть, що злодій ніколи не краде там, де він живе (Ю. Смолич); Німий збагнув, що вдень на острів ніхто непомічений не пробереться, що крадіїв трави треба ждати вночі (П. Загребельний); Всі знають, що Лигун браконьєр, розкрадач народного добра, злодюга, але йому від того мало горя (М. Чабанівський). — Пор. грабі́жник.

Значення в інших словниках

1. зломщик — зло́мщик іменник чоловічого роду, істота зломник розм.  Орфографічний словник української мови
2. зломщик — -а, ч. Той, хто ламає що-небудь із метою пограбування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зломщик — ЗЛО́МЩИК, а, ч. Той, хто ламає що-небудь з метою пограбування. Настороженість, прудкість досвідченого зломщика почуваються в усіх рухах Грома (Ю. Янов., IV, 1959, 122).  Словник української мови в 11 томах