злюбити
ПОЛЮБИ́ТИ (відчути глибоку відданість, прив'язаність, прихильність до когось, чогось), ПРИВ'ЯЗА́ТИСЯ, ЗЛЮБИ́ТИ розм., ПРИЛЮБИ́ТИСЯ розм.; ПРИХИЛИ́ТИСЯ, ПРИКИПІ́ТИ, ПРИРОСТИ́ (перев. із сл. серце, душа і т. ін.). У шаті жалібній, дитя покірне Сходу, Я полюбила дах убогого житла (переклад М. Зерова); Дуже прив'язалась (Галя) до маленького Василька — такий втішний був хлопчик (Є. Кротевич); Над дівчачий голосочок І тихую мову Злюбив слухать сиву хвилю В глибокому морю (М. Костомаров); Прицокало, прибилось, прилюбилось... Узяв у голову, чи, може, так — приснилось! Чорняве полум'я, чорняву ту завію Узяв у душу, як блакитний сон (М. Вінграновський); Прокіп Іванович такий був чоловік: як кого не злюбить, то вже йому про його і не нагадуй, а до кого прихилиться, то з душею й тілом (О. Стороженко); Все, все, ..о чім снив в своїх старих днях, до чого сильно прикипіло його серце, — тепер розвівалося димом (І. Франко); У рідну хату повела дівчина бійця, душею приросла до нього, рада поєднати свою долю із ним (К. Гордієнко). — Пор. закоха́тися.
УПОДО́БАТИ (ВПОДО́БАТИ) (віддати комусь, рідше чомусь перевагу, визнати кращим), СПОДО́БАТИ, ОБЛЮБУВА́ТИ, ЗЛЮБИ́ТИ перев. з част. н е, УЛЮБИ́ТИ (ВЛЮБИ́ТИ) розм.; НАЗНА́ТИ розм. (познайомившись, уподобати). Коли бабуся була молодою, уподобав її якийсь парубок (С. Васильченко); — Забирайте рушниці, порох, і кулі, і все, що хто собі вподобав (В. Гжицький); — Сподобав ваш Гаврилко нашу дочку, нашій дочці сподобався ваш син, — вони й побралися (Л. Яновська); Зразу не злюбили мене в селі за таку переміну (Лесь Мартович); Стара пані улюбила його, що він такий тихий, увічливий красунь (С. Васильченко); Раніше, бувало, назнає парубок дівчину, то зараз же й скаже батькові та матері, а ті підуть на оглядини (Григорій Тютюнник).
Словник синонімів української мови