злющий
ЗЛИЙ (який недоброзичливо, неприязно, нечуйно або вороже ставиться до інших), НЕДО́БРИЙ, ПОГА́НИЙ, ЛИХИ́Й, ЗЛІ́СНИЙ, ЗЛО́БНИЙ, ОЗЛО́БЛЕНИЙ, ЗЛОБЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ЗЛОСЛИ́ВИЙ, ЖО́ВЧНИЙ, ЛЮ́ТИЙ підсил., ЗЛЮ́ЧИЙ (ЗЛЮ́ЩИЙ) підсил. розм., СОБАКУВА́ТИЙ підсил. розм., ЗЛІСЛИ́ВИЙ рідко, ЗЛОБИ́ВИЙ рідко, ЗАЇ́ЛИЙ діал. — Злий! Недобрий чоловік, лихий! Навчив тебе, моя дитино, Зробить оце! (Т. Шевченко); Санька визначила, що перед нею людина добра, а не зла, і що її треба поважати й шанувати (Григорій Тютюнник); І здається він в цих неосяжних тайгових нетрях крихітним загнаним звірком і одночасно сильним і злісним ворогом (О. Довженко); Руїни спалених споруд, втікаючи, залишив тут фашист злобливий (І. Гончаренко); Бодай вас свята земля живцем поглинула! — лаялись навздогінці паніям злостиві діди з досади (І. Нечуй-Левицький); Почула Лисиця Вовчиків крик, побачила, який він біжить злосливий та недобрий, і не чекала довго (І. Франко); Він був знов такий жовчний! (О. Кобилянська); Збоку всім здавалось, що Ганна така люта! (О. Копиленко); Та й недобра ж ся Мар'я яка! І чого вона така злюча до всіх стала?.. (Панас Мирний); Майстер же був злющий, дивився спідлоба (Ю. Збанацький); Злостився Омелько й на дворян городових, ..на всяких спальників та стольників, навіть на собакуватих стрільців (О. Ільченко); Ласкаве телятко дві матки ссе, а злісливе ані єдної (М. Номис); — Я вже й потерпала, що його там злобивим вовкулакою зроблять (В. Кучер). — Пор. 1. недобрози́чливий.
ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті), РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ'Ю́ШЕНИЙ розм., Я́РОСЛИВИЙ розм. рідше, РОЗШАЛІ́ЛИЙ діал. Єремія стояв серед хати лютий, як сатана (І. Нечуй-Левицький); Я тоді наймитувала в багатія Кіндрата Колошматенка.. Злющий був, скупий (Є. Кравченко); Данилко сидів затятий і клятий після битви за честь роду (Ю. Яновський); (Настя:) Коли в тобі ще живе українська душа, .. свого поганого турчина, нашого заклятого ворога, тричі проколи оцим ножем! На! (І. Нечуй-Левицький); Бобрицький ще ніколи не повертався додому таким роздратованим (Я. Баш); Професор наблизився, грізний, розлючений (В. Собко); Дубовик, розлютований украй, простягає папірця Марині (Г. Епік); А сей отець-настоятель був хоч на літа і старий, та на вдачу ярий (перекл. із Боккаччо М. Лукаша); — Не піду! — кликнула дуже роз'ярена, — бо мені не хочеться між мужиків (О. Кобилянська); На березі, біля самої води, ватага роз'ярілих заробітчан-київців жорстоко товкла літнього сутулуватого селянина (О. Гончар); Анюту чомусь мачуха найбільше не любила. Часто сусіди віднімали її, скривавлену, від озвірілої жінки й відливали водою (О. Донченко); Татарин стояв уже перед Рустемом, сердитий, роз'юшений (М. Коцюбинський); Такий був (Данило) яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть (Марко Вовчок). — Пор. 1. безтя́мний, 2. безтя́мний, 1. несамови́тий, серди́тий.
ЛЮ́ТИЙ (про звіра, тварину — кровожерний, злий), ХИ́ЖИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, РОЗШАЛІ́ЛИЙ діал. (який розлютувався, досяг крайньої люті). Люта собака, як вітер, помчалася вподовж городу (Панас Мирний); Раз він натрапив на цілий табун вепрів, .. але не став гнатись за ними, бо стикатись одному з цілим стовпищем цих хижих звірів було небезпечно (С. Скляренко); — Лечу.., аж бачу — паркан. Я через нього.. Там якийсь дров'яний склад, злюща собака — мало не порвала, клята (М. Олійник); Рукавичка, як живая, ходить ходором, тремтить. А до неї підступає розлютований ведмідь (Н. За-біла); Запах свіжої крові.. розбудив у сумирних волах диких, роз'ярених звірів (О. Гончар); Висадив (отаман) у короб генеральського авта (авто) всі свої двадцять куль і спритно, немов роз'ятрений леопард, виплигнув далеко за живе.. кільце (Я. Качура); За вікнами, як роз'ярілий звір, Холодний вітер в темряві північній (С. Крижанівський); Довбуш миттю зважив, якою зброєю краще буде зустріти розшалілого звіра (В. Гжицький).
ЛЮ́ТИЙ (про мороз, спеку, вітер і т. ін. — надзвичайно сильний), СТРАШНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙ, НЕСАМОВИ́ТИЙ, НЕЩА́ДНИЙ, БЕЗПОЩА́ДНИЙ, ШАЛЕ́НИЙ, ЗЛИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, ЖОРСТО́КИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ, НЕСТЯ́МНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ розм.; ТРІСКУ́ЧИЙ, СКРИПУ́ЧИЙ розм. (про мороз). Після незвичайно довгої і лагідної осені настала відразу люта, морозна зима (І. Франко); Раз після довгої лютої спеки почалася страшна буря (казка); Тривали нестерпні холоди (І. Ле); Надворі була страшна спека (І. Нечуй-Левицький); А зав'юга на порозі, Холоди пішли страшні (Д. Білоус); Мороз був скажений (Й. Багмут); У нас така скажена спека знову, що аж думки в голові розтають (Леся Українка); Несамовиті вітри закручували туман у тугі чорні спіралі (В. Собко); То земля парує під промінням нещадного сонця (Ю. Збанацький); Безпощадне сонце ворогує з землею (О. Довженко); Над кораблем похмура тінь від хмарки і нещадний рясний дощ (О. Левада); Шалений вітер ламав дерева, зривав дахи (М. Трублаїні); Вирушали удосвіта, холодком, поки не було ще отієї шаленої спеки (І. Муратов); Під злу завірюху Навальний вітрище Руйнує, ламає поміж деревами Лиш ті, що найвищі (А. Кримський); Я все тут.. люблю У всяку пору. І травень розквітлий.., І січень, коли завірюха злюща (П. Дорошко); Лине синове слово живе про бої, про жорстокі морози, про хрещення його бойове... (В. Сосюра); Гримить-гуде за тучами, Ллє зливою злостивою Над матір'ю над сивою (М. Рильський); Гуде, висвистує оскаженілий вітер (А. Хижняк); Від пекельної спеки люди мусили ховатись до своїх саманових темних халупок (О. Досвітній); У канцелярії панував пекельний холод (І. Франко); Від нестямної спеки ви зневіряєтесь на свої очі (Панас Мирний); Немилосердне степове сонце щоліта випивало з річки половину води (М. Іщенко); Осатанілий вітер розхитував бурову (І. Цюпа); Надворі був тріскучий мороз, з вітром (Я. Гримайло); Скалочками виблискує на подвір'ї скрипучий мороз (І. Микитенко). — Пор. 1. несте́рпний, 1. си́льний.
Словник синонімів української мови