змія

ДРАКО́Н (казкова крилата потвора), ЗМІЙ (ЗМІЯ́ рідше). З печери з грізним гуком і громом вискочив дракон (казка); — До тії удови, кажуть, змій унадився, огненний та хвостатий (Панас Мирний); До його кралася змія Крилатая, з сім'ю главами, З хвостом в верству, страшна, з рогами (І. Котляревський).

ЗМІЯ́ (плазун), ЗМІЮ́КА розм., ЗМІЙ рідко; ГАДЮ́КА (отруйна). Трапляються і ведмеді, і дикі кабани, ..не кажучи про отруйних і неотруйних змій, якими кишіли хащі (З. Тулуб); — За змій судять. Наловив один у пустині торбу зміюк, йому й припаяли..! (П. Загребельний); Необачні звірята не доглянули, що серед величезного зеленого листя сидів страшенний змій-удав (І. Франко); Юля стояла під вербами по коліна в траві і злякано озиралася навколо, чи не повзе до неї, звиваючись, гадюка (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. змія — Чи мають відмінність іменники змія та змій? Вони розрізняються вживаністю. У значенні “плазун з видовженим тілом, укритим лускою” використовуємо переважно лексему змія.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. Змія — Змія́ іменник жіночого роду, істота сузір'я  Орфографічний словник української мови
3. змія — ЗМІЯ – ЗМІЙ – ГАДЮКА Змія, -ї, ор. -єю. 1. Плазун з видовженим тілом: гримуча змія. 2. перен. розм. Про злу, підступну людину. Змій, -я, ор. -єм. 1. Дракон, біблійний образ диявола. 2. Дитяча іграшка, яку запускають у повітря.  Літературне слововживання
4. змія — I гад, гадина, гадюка, гадючка, зміюка, зміючка, кусіка, куска, куслій, куся, куська, лазюка, лазя Фразеологічні синоніми: змія підколодна II див. злий  Словник синонімів Вусика
5. змія — [зм'ійа] -йі, ор. -йейу, мн. -йі, -ій дв'і зм'ійі  Орфоепічний словник української мови
6. змія — -ї, ж. 1》 Плазун із видовженим тілом, укритим лускою. 2》 рідко. Те саме, що змій 2). 3》 перен. Про злу, підступну людину. || Про хитрого, лютого ворога. 4》 рідко. Дитяча іграшка; змій (у 5 знач.). 5》 Екваторіальне сузір'я.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. змія — Гадюка, див. гад, змій  Словник чужослів Павло Штепа
8. змія — змія : ◊ змія́ сорока́та зла, сварлива жінка (ср, ст)|| = гадра  Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. змія — відігріва́ти / відігрі́ти (ви́годувати) змію́ (гадю́ку) бі́ля (ко́ло) (свого́) се́рця (за па́зухою), зневажл. Виявляти турботу, піклуватися про того, хто згодом віддячить злом. — А що, одігріли змію біля свого серця!...  Фразеологічний словник української мови
10. змія — ЗМІЯ́, ї́, ж. 1. Плазун з видовженим тілом, укритим лускою. Нараз Жабі скрикнула радісно й гукнула мене: — Диви, яка чудесна червоненька гадючка! Що за очиці в неї! — І вона нахилилась до змії, щоб краще розглядіти її… (Досв., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
11. змія — Змія, змії ж. Змѣя. А під тим каменем да люта змія лежить. Чуб. III. 440. ум. змійка.  Словник української мови Грінченка