змія
ЗМІЯ́, ї́, ж.
1. Плазун з видовженим тілом, укритим лускою.
Нараз Жабі скрикнула радісно й гукнула мене: — Диви, яка чудесна червоненька гадючка! Що за очиці в неї! — І вона нахилилась до змії, щоб краще розглядіти її… (Досв., Вибр., 1959, 56);
У гримучої змії між очима і ніздрями є спеціальний чутливий елемент, що сприймає теплове випромінювання (Ком. Укр., 11, 1964, 48);
*Образно. Сухо тріснула ракета, і зелена змія шугонула в небо (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 195);
*У порівн. В’ється перед нами Шлях, немов змія (Рильський, І, 1960, 196);
— Війна. Гримучою змією влетіло це страшне слово в наш дім (Рад. Укр., 13.VIII 1962, 3).
2. рідко. Те саме, що змій 2.
До його кралася змія Крилатая, з сім’ю главами (Котл., I, 1952, 213);
— Змія хату запалила, Дітям каші наварила (Шевч., І, 1963, 232);
Сниться йому, видиться: входить змія, ламле [ламає] йому кісточки, садить у піч (Тич., I, 1957, 154).
3. перен. Про злу, підступну людину.
— Ти — змія люта, а не свекруха! — кричала Мотря (Н.-Лев., II, 1956, 363);
Комар [багатій] — хитра, пузата змія, а батюшка в рясі — облудна манія (Ковінька, Кутя.., 1960, 31);
// Про хитрого, лютого ворога.
На неї [Москву], в вірі і надії, В бою дивився трудівник, Щоб одповзли неситі змії Від наших нив, від наших рік (Рильський, Сад.., 1955, 20);
Смерть бандитам! Смерть фашистам! Сміливо на бій! Нашу землю ми очистим від фашистських змій! (Гонч., Вибр., 1959, 179).
4. рідко. Дитяча іграшка; змій (у 5 знач.).
Змію з паперу зробить [хлопчик], та по селу й гасає (Барв., Опов.., 1902, 279).
◊ Відігріва́ти (відігрі́ти) змію́ бі́ля (ко́ло) (свого́) се́рця див. відігріва́ти.
Словник української мови (СУМ-11)