зміюка

ЗМІЮ́КА, и, ж., розм. Те саме, що змія́.

Чабан прокинувся — аж перед ним Гадюка, Він києм бух — і витяглась зміюка (Гл., Вибр., 1957, 193);

[Лукерія Степановна:] Іч, яку зміюку вивчили собі на радість! (Кроп., II, 1958, 276);

*Образно. І ширшають крові, мов океани, плями… То все ворожа кров… «Зміюко ти, змія! Вже скоро твій кінець!..» (Сос., II, 1958. 465);

*У порівн. В кожного цигана була і бричка така, що аж дзвенить, і коні, як зміюки (Ткач, Арена, 1960, 13).

Значення в інших словниках

1. зміюка — змію́ка іменник жіночого роду, істота змія розм.  Орфографічний словник української мови
2. зміюка — див. змія  Словник синонімів Вусика
3. зміюка — -и, ж., розм. Те саме, що змія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зміюка — ЗМІЯ́ (плазун), ЗМІЮ́КА розм., ЗМІЙ рідко; ГАДЮ́КА (отруйна). Трапляються і ведмеді, і дикі кабани, ..не кажучи про отруйних і неотруйних змій, якими кишіли хащі (З. Тулуб); — За змій судять. Наловив один у пустині торбу зміюк, йому й припаяли..! (П.  Словник синонімів української мови
5. зміюка — Зміюка, -ки ж. Змѣя, большая змѣя. Жила стара баба така, що вміла зміюк іскликати. Грин. II. 46.  Словник української мови Грінченка