1. Словник української мови в 11 томах

зміюка

ЗМІЮ́КА, и, ж., розм. Те саме, що змія́.

Чабан прокинувся — аж перед ним Гадюка, Він києм бух — і витяглась зміюка (Гл., Вибр., 1957, 193);

[Лукерія Степановна:] Іч, яку зміюку вивчили собі на радість! (Кроп., II, 1958, 276);

*Образно. І ширшають крові, мов океани, плями… То все ворожа кров… «Зміюко ти, змія! Вже скоро твій кінець!..» (Сос., II, 1958. 465);

*У порівн. В кожного цигана була і бричка така, що аж дзвенить, і коні, як зміюки (Ткач, Арена, 1960, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зміюка — змію́ка іменник жіночого роду, істота змія розм. Орфографічний словник української мови
  2. зміюка — див. змія Словник синонімів Вусика
  3. зміюка — -и, ж., розм. Те саме, що змія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зміюка — ЗМІЯ́ (плазун), ЗМІЮ́КА розм., ЗМІЙ рідко; ГАДЮ́КА (отруйна). Трапляються і ведмеді, і дикі кабани, ..не кажучи про отруйних і неотруйних змій, якими кишіли хащі (З. Тулуб); — За змій судять. Наловив один у пустині торбу зміюк, йому й припаяли..! (П. Словник синонімів української мови
  5. зміюка — Зміюка, -ки ж. Змѣя, большая змѣя. Жила стара баба така, що вміла зміюк іскликати. Грин. II. 46. Словник української мови Грінченка