зміюка
змію́ка
іменник жіночого роду, істота
змія
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зміюка — див. змія Словник синонімів Вусика
- зміюка — -и, ж., розм. Те саме, що змія. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зміюка — ЗМІЯ́ (плазун), ЗМІЮ́КА розм., ЗМІЙ рідко; ГАДЮ́КА (отруйна). Трапляються і ведмеді, і дикі кабани, ..не кажучи про отруйних і неотруйних змій, якими кишіли хащі (З. Тулуб); — За змій судять. Наловив один у пустині торбу зміюк, йому й припаяли..! (П. Словник синонімів української мови
- зміюка — ЗМІЮ́КА, и, ж., розм. Те саме, що змія́. Чабан прокинувся — аж перед ним Гадюка, Він києм бух — і витяглась зміюка (Гл., Вибр., 1957, 193); [Лукерія Степановна:] Іч, яку зміюку вивчили собі на радість! (Кроп., II, 1958, 276); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- зміюка — Зміюка, -ки ж. Змѣя, большая змѣя. Жила стара баба така, що вміла зміюк іскликати. Грин. II. 46. Словник української мови Грінченка