1. Словник української мови в 11 томах

змія

ЗМІЯ́, ї́, ж.

1. Плазун з видовженим тілом, укритим лускою.

Нараз Жабі скрикнула радісно й гукнула мене: — Диви, яка чудесна червоненька гадючка! Що за очиці в неї! — І вона нахилилась до змії, щоб краще розглядіти її… (Досв., Вибр., 1959, 56);

У гримучої змії між очима і ніздрями є спеціальний чутливий елемент, що сприймає теплове випромінювання (Ком. Укр., 11, 1964, 48);

*Образно. Сухо тріснула ракета, і зелена змія шугонула в небо (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 195);

*У порівн. В’ється перед нами Шлях, немов змія (Рильський, І, 1960, 196);

— Війна. Гримучою змією влетіло це страшне слово в наш дім (Рад. Укр., 13.VIII 1962, 3).

2. рідко. Те саме, що змій 2.

До його кралася змія Крилатая, з сім’ю главами (Котл., I, 1952, 213);

— Змія хату запалила, Дітям каші наварила (Шевч., І, 1963, 232);

Сниться йому, видиться: входить змія, ламле [ламає] йому кісточки, садить у піч (Тич., I, 1957, 154).

3. перен. Про злу, підступну людину.

— Ти — змія люта, а не свекруха! — кричала Мотря (Н.-Лев., II, 1956, 363);

Комар [багатій] — хитра, пузата змія, а батюшка в рясі — облудна манія (Ковінька, Кутя.., 1960, 31);

// Про хитрого, лютого ворога.

На неї [Москву], в вірі і надії, В бою дивився трудівник, Щоб одповзли неситі змії Від наших нив, від наших рік (Рильський, Сад.., 1955, 20);

Смерть бандитам! Смерть фашистам! Сміливо на бій! Нашу землю ми очистим від фашистських змій! (Гонч., Вибр., 1959, 179).

4. рідко. Дитяча іграшка; змій (у 5 знач.).

Змію з паперу зробить [хлопчик], та по селу й гасає (Барв., Опов.., 1902, 279).

◊ Відігріва́ти (відігрі́ти) змію́ бі́ля (ко́ло) (свого́) се́рця див. відігріва́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змія — Чи мають відмінність іменники змія та змій? Вони розрізняються вживаністю. У значенні “плазун з видовженим тілом, укритим лускою” використовуємо переважно лексему змія. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. Змія — Змія́ іменник жіночого роду, істота сузір'я Орфографічний словник української мови
  3. змія — ЗМІЯ – ЗМІЙ – ГАДЮКА Змія, -ї, ор. -єю. 1. Плазун з видовженим тілом: гримуча змія. 2. перен. розм. Про злу, підступну людину. Змій, -я, ор. -єм. 1. Дракон, біблійний образ диявола. 2. Дитяча іграшка, яку запускають у повітря. Літературне слововживання
  4. змія — I гад, гадина, гадюка, гадючка, зміюка, зміючка, кусіка, куска, куслій, куся, куська, лазюка, лазя Фразеологічні синоніми: змія підколодна II див. злий Словник синонімів Вусика
  5. змія — [зм'ійа] -йі, ор. -йейу, мн. -йі, -ій дв'і зм'ійі Орфоепічний словник української мови
  6. змія — -ї, ж. 1》 Плазун із видовженим тілом, укритим лускою. 2》 рідко. Те саме, що змій 2). 3》 перен. Про злу, підступну людину. || Про хитрого, лютого ворога. 4》 рідко. Дитяча іграшка; змій (у 5 знач.). 5》 Екваторіальне сузір'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. змія — Гадюка, див. гад, змій Словник чужослів Павло Штепа
  8. змія — змія : ◊ змія́ сорока́та зла, сварлива жінка (ср, ст)|| = гадра Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. змія — відігріва́ти / відігрі́ти (ви́годувати) змію́ (гадю́ку) бі́ля (ко́ло) (свого́) се́рця (за па́зухою), зневажл. Виявляти турботу, піклуватися про того, хто згодом віддячить злом. — А що, одігріли змію біля свого серця!... Фразеологічний словник української мови
  10. змія — ДРАКО́Н (казкова крилата потвора), ЗМІЙ (ЗМІЯ́ рідше). З печери з грізним гуком і громом вискочив дракон (казка); — До тії удови, кажуть, змій унадився, огненний та хвостатий (Панас Мирний); До його кралася змія Крилатая, з сім'ю главами... Словник синонімів української мови
  11. змія — Змія, змії ж. Змѣя. А під тим каменем да люта змія лежить. Чуб. III. 440. ум. змійка. Словник української мови Грінченка