1. Фразеологічний словник української мови

змія

відігріва́ти / відігрі́ти (ви́годувати) змію́ (гадю́ку) бі́ля (ко́ло) (свого́) се́рця (за па́зухою), зневажл. Виявляти турботу, піклуватися про того, хто згодом віддячить злом. — А що, одігріли змію біля свого серця! — гукали перші неймовірці (Панас Мирний); Захотілося, наприклад, Пашці вчитися. Тітка-лавушниця в крайнім ступеню обурення казала їй добросердечно: — Ах ти ж, паскудо неприкаяна! А що ж, я по хазяйству сама тоді маю бігати? Навіщо ж ми тоді тебе брали? От і відігрій змію за пазухою! (Г. Хоткевич); (Харко:) Пізнав, бідага, що вигодував гадюку коло свого серця, пізнав — та пізно вже (Панас Мирний). ви́гріти змію́ за па́зухою. — Покійний гетьман змію за пазухою вигрів. При батькові в пір’я поріс, а сина скривдив, булаву і достатки забрав, з батькового двора сиріт гонить (Б. Лепкий).

лі́зти (рідше зала́зити) / залі́зти в ду́шу кому, чию, до кого і без додатка. 1. Виявляючи удавану люб’язність, приязнь до когось, добиватися його довір’я, прихильності. П. Ольга ідеальна товаришка, з тих, що не лізуть силоміць в душу (Леся Українка); В душі господарям лізуть, щоб потім самим панувати (М. Зеров); Спритний, чіпкий, він (Тимошка) розпустив жаднющі щупальці .. Кожному заліз у душу непомітно (П. Рєзніков). лі́зти зміє́ю в ду́шу. — Прикидається сердечним другом, лізе змією в душу!.. (Василь Шевчук); // Всіляко намагатися сподобатися комусь; закохувати когось в себе. (Андрій:) Не залазь ти їй в душу, чуєш, не залазь. Не для тебе вона! (З. Мороз); (Гнат (один):) А очі, очі як горіли в неї!.. Бач, як залізла знов у душу! (І. Карпенко-Карий). 2. Спонукати когось до відвертості всупереч його бажанню. — К чорту всі ваші сподіванки,— ввічливо прогарчав Анрі-Жак,— з якої речі ви лізете до мене в душу? (Ю. Яновський); Буває, лізуть до тебе в душу з хамловитими допитками (О. Гончар); Розпитувати так і не наважився — бо то ж лізти людині в душу (З газети); Пан прокурор залазив у душу обвинувачуваних (І. Франко). 3. Втручатися в чиїсь особисті справи. — Та чи я в твою душу лізу? — сказала тітка Майорчик. — Може, воно й справді все не так (Є. Гуцало); А хай не намагається до неї в душу залізти! Вона цього нікому не дозволить (В. Собко); // Намагатися зрозуміти когось, дізнатися про його наміри, думки, бажання і т. ін. Як він пильно приглядається, як хитро залазить у душу (Ю. Бедзик); Декого вже розкусила Марія і її порадники, та всім не залізеш у душу (А. Хижняк); — Хто ж його знає. Хіба до чужого залізеш у душу? (Григорій Тютюнник). 4. Турбувати, дошкуляти і т. ін. (про що-небудь). Облесний бабин голосок залазив Насті в душу (Я. Качура). залі́зти в са́му ду́шу. Як той ірод, залізло (лихо) в саму душу (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змія — Чи мають відмінність іменники змія та змій? Вони розрізняються вживаністю. У значенні “плазун з видовженим тілом, укритим лускою” використовуємо переважно лексему змія. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. Змія — Змія́ іменник жіночого роду, істота сузір'я Орфографічний словник української мови
  3. змія — ЗМІЯ – ЗМІЙ – ГАДЮКА Змія, -ї, ор. -єю. 1. Плазун з видовженим тілом: гримуча змія. 2. перен. розм. Про злу, підступну людину. Змій, -я, ор. -єм. 1. Дракон, біблійний образ диявола. 2. Дитяча іграшка, яку запускають у повітря. Літературне слововживання
  4. змія — I гад, гадина, гадюка, гадючка, зміюка, зміючка, кусіка, куска, куслій, куся, куська, лазюка, лазя Фразеологічні синоніми: змія підколодна II див. злий Словник синонімів Вусика
  5. змія — [зм'ійа] -йі, ор. -йейу, мн. -йі, -ій дв'і зм'ійі Орфоепічний словник української мови
  6. змія — -ї, ж. 1》 Плазун із видовженим тілом, укритим лускою. 2》 рідко. Те саме, що змій 2). 3》 перен. Про злу, підступну людину. || Про хитрого, лютого ворога. 4》 рідко. Дитяча іграшка; змій (у 5 знач.). 5》 Екваторіальне сузір'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. змія — Гадюка, див. гад, змій Словник чужослів Павло Штепа
  8. змія — змія : ◊ змія́ сорока́та зла, сварлива жінка (ср, ст)|| = гадра Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. змія — ДРАКО́Н (казкова крилата потвора), ЗМІЙ (ЗМІЯ́ рідше). З печери з грізним гуком і громом вискочив дракон (казка); — До тії удови, кажуть, змій унадився, огненний та хвостатий (Панас Мирний); До його кралася змія Крилатая, з сім'ю главами... Словник синонімів української мови
  10. змія — ЗМІЯ́, ї́, ж. 1. Плазун з видовженим тілом, укритим лускою. Нараз Жабі скрикнула радісно й гукнула мене: — Диви, яка чудесна червоненька гадючка! Що за очиці в неї! — І вона нахилилась до змії, щоб краще розглядіти її… (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  11. змія — Змія, змії ж. Змѣя. А під тим каменем да люта змія лежить. Чуб. III. 440. ум. змійка. Словник української мови Грінченка