знеохочуватися

ЗБАЙДУЖІ́ТИ (втратити інтерес, стати байдужим до кого-, чого-небудь), ЗБАЙДУЖНІ́ТИ рідше, ПОГА́СНУТИ підсил., ЗНЕОХО́ТИТИСЯ розм.; ОГРУБІ́ТИ, ОЧЕ́РСТВІ́ТИ, ОТУПІ́ТИ (внаслідок несприятливих життєвих обставин); ПЕРЕСИ́ТИТИСЯ (через надмірне задоволення потреб, бажань). — Недок.: байдужі́ти, байдужні́ти, погаса́ти, знеохо́чуватися, переси́чуватися. Даремно він тоді збайдужів до неї (О. Гуреїв); Я вже ні фальшу, ні правди не чула, я погасла (Леся Українка); Чоловік з нудьги зовсім занепав здоров'ям, отупів якось, нічого йому не страшно, не боязко (Марко Вовчок); Можучи заспокоювати всі свої низькі апетити, які тільки були доступні його нерозвитій (нерозвиненій) душі, він швидко пересичувався і починав нудитись (І. Франко). — Пор. 1. охоло́нути.

Значення в інших словниках

1. знеохочуватися — знеохо́чуватися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. знеохочуватися — див. зневірюватися  Словник синонімів Вусика
3. знеохочуватися — -уюся, -уєшся, недок., знеохотитися, -очуся, -отишся, док., розм. Втрачати бажання, прагнення до чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. знеохочуватися — ЗНЕОХО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗНЕОХО́ТИТИСЯ, о́чуся, о́тишся, док., розм. Втрачати бажання, прагнення до чого-небудь. Я не вмів говорити по-польськи і спершу дуже бідував у гімназії, а особливо знеохочувався я дуже, коли професори...  Словник української мови в 11 томах