знетяма

НЕСТЯ́МА (стан людини, що втратила самовладання, розуміння, діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНІСТЬ, БЕЗТЯ́МНІСТЬ, ЗНЕТЯ́МА розм., НЕТЯ́МА розм. Вона сиділа якраз лицем до пожежі. Поперед неї в страшній нестямі закостеніла Оришка (Панас Мирний); Сміючись і плачучи від радості, Маковей кинувся до свого вірного коня, в гарячій нестямності повис йому на шиї (О. Гончар). — Пор. несамови́тість.

Значення в інших словниках

1. знетяма — знетя́ма іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. знетяма — -и, ж., розм., рідко. Те саме, що нестяма.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. знетяма — ЗНЕТЯ́МА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що нестя́ма. Хоч молодий ще, був я у такій зневірі, світ весь так мені змінився з рожевого на чорний, що в гіркій знетямі з бою я відсторонився (Фр., XI, 1952, 157). До знетя́ми — те саме, що До нестя́ми ( див.  Словник української мови в 11 томах