знетяма
ЗНЕТЯ́МА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що нестя́ма.
Хоч молодий ще, був я у такій зневірі, світ весь так мені змінився з рожевого на чорний, що в гіркій знетямі з бою я відсторонився (Фр., XI, 1952, 157).
До знетя́ми — те саме, що До нестя́ми ( див. нестя́ма).
До знетями полюбила його. Не те, що в Дібрівку та в Гуляй-Поле — на край світу подалася б за ним! (Гончар, II, 1959, 266).
Словник української мови (СУМ-11)