знетямити

ЗНЕТЯ́МИТИ, млю, миш; мн. знетя́млять; док., перех., розм., рідко. Позбавити розуму, здорового глузду.

[Єлена:] Увільни цього бідаху. Кого знетямив бог, невинен той (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 365).

Значення в інших словниках

1. знетямити — знетя́мити дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. знетямити — -млю, -миш; мн. знетямлять; док., перех., розм., рідко. Позбавити розуму, здорового глузду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. знетямити — ЗНЕТЯ́МИТИ див. знетя́млювати.  Словник української мови у 20 томах