1. Словник української мови в 11 томах

знетямити

ЗНЕТЯ́МИТИ, млю, миш; мн. знетя́млять; док., перех., розм., рідко. Позбавити розуму, здорового глузду.

[Єлена:] Увільни цього бідаху. Кого знетямив бог, невинен той (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 365).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знетямити — знетя́мити дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. знетямити — -млю, -миш; мн. знетямлять; док., перех., розм., рідко. Позбавити розуму, здорового глузду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. знетямити — ЗНЕТЯ́МИТИ див. знетя́млювати. Словник української мови у 20 томах