знетямити

знетя́мити

-млю, -миш; мн. знетямлять; док., перех., розм., рідко.

Позбавити розуму, здорового глузду.

Значення в інших словниках

1. знетямити — знетя́мити дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. знетямити — ЗНЕТЯ́МИТИ див. знетя́млювати.  Словник української мови у 20 томах
3. знетямити — ЗНЕТЯ́МИТИ, млю, миш; мн. знетя́млять; док., перех., розм., рідко. Позбавити розуму, здорового глузду. [Єлена:] Увільни цього бідаху. Кого знетямив бог, невинен той (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 365).  Словник української мови в 11 томах