зомлілий

НЕПРИТО́МНИЙ (який утратив свідомість), ЗНЕПРИТО́МНІЛИЙ, БЕЗТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм.; ЗОМЛІ́ЛИЙ (ЗІМЛІ́ЛИЙ), ОБМЕ́РЛИЙ (який зомлів). Катря смикнула двері й, зойкнувши, кинулась у хату до Орисі, що непритомна лежала на долівці (А. Головко); Безтямного богатиря Поклали так на ноші, як царя (М. Бажан); Безпам'ятного бійця лісник одвів до слобідської лікарні (А. Шиян); І віднесли в шпиталь зомлілую дівчину (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. зомлілий — зомлі́лий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. зомлілий — рідко зімлілий, -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до зомліти, зімліти. || у знач. прикм. || у знач. ім. зомлілий, зімлілий, -лого, ч.; зомліла, зімліла, -лої, ж. Про непритомну людину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зомлілий — Зомлі́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зомлілий — ЗОМЛІ́ЛИЙ, рідко ЗІМЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зомлі́ти, зімлі́ти; // У знач. прикм. І віднесли в шпиталь зомлілую дівчину. І прийняли її там сестри милосердні (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
5. зомлілий — Зомлілий, -а, -е Обомлѣвшій. Шевч. 148. Її зомліла душа. Мир. Пов. І. 158.  Словник української мови Грінченка