зчорніти

ПОЧОРНІ́ТИ (стати чорним, чорнішим), ПОЧОРНІ́ШАТИ, ЗЧОРНІ́ТИ, ПРИЧОРНІ́ТИ розм., УЧОРНІ́ТИ (ВЧОРНІ́ТИ) розм. — Недок.: чорні́ти, чорні́шати. Ой, не зникли золотії терни, тільки почорніли, Ой, не всохли кривавії квіти, тільки помарніли (Леся Українка); На обрію показався дим. Він ішов далекою хмарою, почорнішав, підвівся й загув густо до станції (Ю. Яновський); Доцент Крижень враз засумував, аж зчорнів на виду (П. Загребельний); Текля ходила між хлібами, причорніли деякі колоски, жито спрівало від мокречі (К. Гордієнко); Старий Чернігів зеленню вчорнів (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. зчорніти — зчорні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зчорніти — -ію, -ієш, док. Зробитися чорним; почорніти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зчорніти — Зчорні́ти, -ні́ю, -ні́єш, -ні́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зчорніти — ЗЧОРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Зробитися чорним; почорніти. — Тільки я в хату — суне Карпо до нас, а сам схуд, зчорнів, як з хреста знятий (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. зчорніти — Зчорні́ти, -ні́ю, -єш гл. Почернѣть. Зчорнів я, змарнів я, по полю ходячи. Гол. І. 247.  Словник української мови Грінченка