зчудувати

ДИВУВА́ТИ (викликати подив незвичайністю), ВРАЖА́ТИ, ЧУДУВА́ТИ розм., ЗАЧУДО́ВУВАТИ розм.; ПРИГОЛО́МШУВАТИ (надто сильно дивувати); ЕПАТУВА́ТИ книжн. (порушенням загальноприйнятих норм, правил). — Док.: здивува́ти, вра́зити, зчудува́ти, зачудува́ти, приголо́мшити, епатува́ти. Одне лише дивувало в його поведінці: усіх заставляв сміятися, а сам не сміявся (Григорій Тютюнник); Коструб вражав людей своєю нелюдською силою і вмінням гратися гирями, мов пампушками (М. Чабанівський); Книш чудував усіх тими бумагами, які лучалося йому стрівати в поліції (Панас Мирний); А все-таки почув (Боровий) новину, і таку, що аж зачудувала його (Я. Гримайло); До революції в Одесі видавалася газета "Копейка", і любила вона приголомшувати читачів усілякими сенсаціями (В. Большак); Його полотна нікого не ображають, не епатують (М. Слабошпицький).

Значення в інших словниках

1. зчудувати — зчудува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зчудувати — ЗЧУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, чим і без дод. Док. до чудува́ти 1; здивувати. – Може, й бачу я примари, панно Маню... Але часом мені так хочеться взяти вас і вашого брата під свою мужицьку опіку перед нею [Наталею], що це б, може, вас і зчудувало (О.  Словник української мови у 20 томах