зчудувати
ЗЧУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш,
кого, чим і без дод. Док. до чудува́ти 1; здивувати.
– Може, й бачу я примари, панно Маню... Але часом мені так хочеться взяти вас і вашого брата під свою мужицьку опіку перед нею [Наталею], що це б, може, вас і зчудувало (О. Кобилянська);
В одній залі .. знайшов я образ дикого коня в шаленім розгоні серед краєвиду, який зчудував мене своєю вірністю з місцем по лівім боці замку (М. Яцків);
// безос.
То було грецьке здоровлення: “Хайре!” (“Радуйся!”). Се мовив чоловік, проходячи мимо .. Мене зчудувало, що скіфський вой [воїн] рече по-грецькому (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)