ймення

ІМ'Я́ (особиста назва людини та тварини), ІМЕ́ННЯ (ЙМЕ́ННЯ), НАЙМЕ́ННЯ, НАЙМЕНУВА́ННЯ, НА́ЗВИСЬКО розм.; КЛИ́ЧКА (у тварин). За мостом наздогнала її (Килину) машина і її покликали на ім'я (Є. Гуцало); Є в Києві чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожум'яка (казка); Була там молодичка, Саломея наймення їй, — покинула дітей і чоловіка (Леся Українка); Маю труднощі при перевірці, як котра дитина називається. Інші бачу назвиська в метриці, а зовсім інші жінки дають (Уляна Кравченко); Катерина Мироненко чистить і полірує до мармурового блиску попелясту сименталку на кличку Дрофа (І. Волошин). — Пор. 1. на́зва.

Значення в інших словниках

1. ймення — йме́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ймення — див. ІМ'Я.  Словник синонімів Караванського
3. ймення — див. імення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ймення — Йме́ння = іме́ння  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. ймення — ЙМЕ́ННЯ див. іме́ння.  Словник української мови в 11 томах