кавчати

КРЯ́КАТИ (про ворон, круків тощо — кричати), КА́РКАТИ, КРЮ́КАТИ (КРУ́КАТИ рідше), КРУ́МКАТИ, КА́ВКАТИ розм., КАВЧА́ТИ розм. (про ворон). — Док.: кря́кнути, ка́ркнути, крю́кнути (кру́кнути), кру́мкнути, ка́вкнути. У долині ворон кряче (В. Сосюра); Над парками на київських кручах кружляло, каркаючи, гайвороння (Ю. Смолич); Галок, крюків, ворон сила На стрісі зібралось! Крюкають, кавкають, мекечуть Всіма голосами (П. Гулак-Артемовський); Кавкає, як ворона, а хитрий, як чорт (М. Номис).

Значення в інших словниках

1. кавчати — кавча́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. кавчати — Кавкати; (- немовлят) пищати, вищати; (- ґав, круків) крякати.  Словник синонімів Караванського
3. кавчати — див. кавкати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кавчати — КАВЧА́ТИ див. ка́вкати.  Словник української мови в 11 томах
5. кавчати — Кавча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Кричать, пищать. Тут змій тільки що в хату, а вони скакають та кавчать. Рудч. Ск. II. 190.  Словник української мови Грінченка