капелюшок

КАПЕЛЮ́Х (чоловічий або жіночий головний убір з крисами з фетру, соломи тощо), КАПЕЛЮ́Ш, КРИСА́НЯ (КРЕСА́НЯ) діал.; БРИЛЬ (перев. солом'яний з широкими крисами); КАПЕЛЮ́ШОК (КАПЕЛЮ́ШИК) (перев. жіночий). Плащем з клейонки обвернувся, Циновим ґудзем застібнувся, На голову взяв капелюх (І. Котляревський); Він і вбирався по-гуцульському: якось особливо носив набакир свій зелений капелюш із пав'ячим пером (І. Муратов); Політав, політав Дрозд та й сів старому на голову та й дзьобає його солом'яну крисаню (І. Франко); З-під солом'яного бриля сиве волосся кудлиться (Григорій Тютюнник); Ой давно я поглядаю на колючу грушку Та й на того парубочка в чорнім капелюшку (коломийка); — Була мода на криноліни, потім на пуфи, потім на капелюшки з пташками (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. капелюшок — капелю́шок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. капелюшок — див. капелюх  Словник синонімів Вусика
3. капелюшок — -шка, ч. Зменш. до капелюх 1) і капелюш; брилик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. капелюшок — КАПЕЛЮ́ШОК, шка, ч. Зменш. до капелю́х 1 і капелю́ш; брилик. На голові в неї був дешевенький солом’яний чорний капелюшок (Н.-Лев., IV, 1956, 276); Скинув капелюшок, спітнілий лоб рукавами сорочки витер (Головко, І, 1957, 183)...  Словник української мови в 11 томах
5. капелюшок — Капелюшок, -шка м. ум. отъ капелюх.  Словник української мови Грінченка