квартиронаймач

КВАРТИРА́НТ, КВАРТИРОНАЙМА́Ч, ПОЖИЛЕ́ЦЬ, КВАТИРА́НТ розм., КОМІ́РНИК розм., ЖИЛЕ́ЦЬ розм., ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ заст. В комунальній квартирі було вісім квартирантів (Остап Вишня); — А дітей у вас, певно, з десятеро. Я не приймаю до себе на квартиру пожильців з дітьми (І. Нечуй-Левицький); (Котя:) Кватиранти йдуть. Ух, і народ студенти. Гопкомпанія (І. Микитенко); Шостий комірник, ученик сьомого класу гімназіального, Микола Демідов, лежав також на ліжку біля вікна (О. Маковей); Зачинені віконниці у його кватирі давали ознаку на всю улицю, що їх жилець перебрався кудись інде (Панас Мирний); — Адже ви у нас не якийсь постоялець, а гість у домі (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. квартиронаймач — квартиронайма́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. квартиронаймач — -а, ч. Той, хто наймає квартиру.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. квартиронаймач — КВАРТИРОНАЙМА́Ч, а́, ч. Особа, яка за плату користується квартирою. Двірник Семен вважав себе у дворі дуже знатною персоною. Так, у всякому разі, Семен говорив про себе місцевим квартиронаймачам (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. квартиронаймач — КВАРТИРОНАЙМА́Ч, а́, ч. Той, хто наймає квартиру.  Словник української мови в 11 томах