клейкий

ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Й розм., БЕРУЧКИ́Й розм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В'ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Й рідко, ГЛИ́ЗЯВИЙ діал. (який тягнеться від дотику); ГЛЕ́ЙКИЙ (який липне, не розсипається — про землю). Липка глина набиралась на чоботи, і стало важко йти (О. Гончар); Ярема підвівся, витираючи об поли клейкі від картоплі пальці (П. Загребельний); Бруньки на каштанах стікали липучим соком (Ю. Смолич); Він не беркий, не чіпляється за колеса (Словник Б. Грінченка); Упав (Горпищенко) на мокру землю, в глеювату беручку грязь (В. Кучер); Червоне вино переливалося через край і липкуватим струмочком повзло по пальцях (Н. Рибак); Клейкувата маса; Клеювата речовина; Важко йти. Ноги грузнуть у в'язкому ґрунті (П. Автомонов); Над ночвами вона нахилила широку спину, по лікті втопила голі руки в тягуче місиво і гарцювала по ньому кулаками (С. Чорнобривець); Глина держка, добра для муру (Словник Б. Грінченка); Борщ сьорбав не дуже чим смачніший, ніж і дома, кашу глизяву їв (А. Тесленко); На свіжому насипі стояла повна каталажка глейкої землі (І. Кириленко).

Значення в інших словниках

1. клейкий — клейки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. клейкий — див. в'язкий  Словник синонімів Вусика
3. клейкий — -а, -е. Який прилипає, липне. || Який виділяє клей. || Який містить клей. Клейка речовина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. клейкий — Липкий, липучий, баркий, беручкий, глейкий, глеюватий, глизявий  Словник чужослів Павло Штепа
5. клейкий — КЛЕЙКИ́Й, а́, е́. Який прилипає, липне. Він підняв руку, зірвав кілька листочків. Вони були клейкі, запашні і немовби аж просвічувались (Д. Ткач); Ярема підвівся, витираючи об поли клейкі від картоплі пальці (П.  Словник української мови у 20 томах
6. клейкий — КЛЕЙКИ́Й, а́, е́. Який прилипає, липне. Молоді листочки її [вільхи] дуже клейкі (Лікар. рослини.., 1958, 177); // Який виділяє клей.  Словник української мови в 11 томах