клейкий
КЛЕЙКИ́Й, а́, е́. Який прилипає, липне.
Молоді листочки її [вільхи] дуже клейкі (Лікар. рослини.., 1958, 177);
// Який виділяє клей.
І силосну башту побачили люди, і скирти з сіном, і голі дерева, що полискували клейкими бруньками (Кучер, Трудна любов, 1960, 454);
// Який містить у собі клей.
Клейка речовина.
Словник української мови (СУМ-11)