1. Словник української мови в 11 томах

клейкий

КЛЕЙКИ́Й, а́, е́. Який прилипає, липне.

Молоді листочки її [вільхи] дуже клейкі (Лікар. рослини.., 1958, 177);

// Який виділяє клей.

І силосну башту побачили люди, і скирти з сіном, і голі дерева, що полискували клейкими бруньками (Кучер, Трудна любов, 1960, 454);

// Який містить у собі клей.

Клейка речовина.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клейкий — клейки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. клейкий — див. в'язкий Словник синонімів Вусика
  3. клейкий — -а, -е. Який прилипає, липне. || Який виділяє клей. || Який містить клей. Клейка речовина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. клейкий — Липкий, липучий, баркий, беручкий, глейкий, глеюватий, глизявий Словник чужослів Павло Штепа
  5. клейкий — КЛЕЙКИ́Й, а́, е́. Який прилипає, липне. Він підняв руку, зірвав кілька листочків. Вони були клейкі, запашні і немовби аж просвічувались (Д. Ткач); Ярема підвівся, витираючи об поли клейкі від картоплі пальці (П. Словник української мови у 20 томах
  6. клейкий — ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Й розм., БЕРУЧКИ́Й розм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В'ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Й рідко, ГЛИ́ЗЯВИЙ діал. Словник синонімів української мови