1. Словник української мови в 11 томах

клейковина

КЛЕЙКОВИ́НА, и, ж. Клейка білкова речовина, що міститься в зернах злаків і не розчиняється у воді.

Найбільше білка й клейковини було в зерні озимої пшениці, вирощеної по чорному пару (Колг. Укр., 8, 1957, 21);

Борошно з великою кількістю клейковини теж має свої переваги (Укр. страви, 1957, 320).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клейковина — клейкови́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. клейковина — -и, ж. Клейка білкова речовина, що міститься в зернах злаків і не розчиняється у воді. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клейковина — КЛЕЙКОВИ́НА, и, ж. Клейка білкова речовина, що міститься в зернах злаків і не розчиняється у воді. Суха пшенична клейковина користується великою популярністю у виробництві хлібобулочних виробів у всьому світі (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах