клей
КЛЕЙ, ю, ч.
1. Липка речовина, яку використовують для з’єднування, склеювання чого-небудь.
Вони не уважають, що кругом такий бруд і нелад, що одежа, руки в них забруднені фарбою та клеєм (Л. Укр., III, 1952, 491);
Густий і теплий столярний клей рекомендують також уживати для склеювання цупких, компактних сортів паперу й картону, а також для наклеювання тканин (Гурток «Умілі руки..», 1955, 24).
∆ Гу́мовий клей див. гу́мовий.
2. розм., рідко. Те саме, що глей².
Можна залізти на вишню й обдирати з кори.. золотопрозорий клей (Донч., V, 1957, 118).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клей — клей іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- клей — Клейстер, кляйстер; ЖМ. Р. ґлей. Словник синонімів Караванського
- клей — -ю, ч. 1》 Липка речовина, яку використовують для з'єднування, склеювання чого-небудь. 2》 розм., рідко. Те саме, що глей II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клей — Ліпило, карук, глей, див. клейстер Словник чужослів Павло Штепа
- клей — КЛЕЙ, ю, ч. 1. Липка речовина, яку використовують для з'єднування, склеювання чого-небудь. Вони не уважають, що кругом такий бруд і нелад, що одежа, руки в них забруднені фарбою та клеєм (Леся Українка); Чулак слухає і мовчки своє діло робить... Словник української мови у 20 томах
- клей — ГЛЕЙ (загуслий сік фруктових дерев), КАМЕ́ДЬ книжн., КЛЕЙ розм. Ніхто, як він, не вміє здирати з вишень ґлей (В. Сосюра); Витікання камеді; Він ходив од вишні до вишні, здирав клей на тріщинах, по обрізаних сучках і їв (Є. Гуцало). Словник синонімів української мови
- клей — Клей, кле́ю, кле́єві, у кле́ї Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- клей — Клей, кле́ю м. Клей, клейстеръ, все клейкое. Словник української мови Грінченка