клей

КЛЕЙ, ю, ч.

1. Липка речовина, яку використовують для з'єднування, склеювання чого-небудь.

Вони не уважають, що кругом такий бруд і нелад, що одежа, руки в них забруднені фарбою та клеєм (Леся Українка);

Чулак слухає і мовчки своє діло робить: запарює клей для брошурування бухгалтерських дебетів і кредитів (П. Запаренко);

Жаростійкий клей використовують для приклеювання вогнетривкого шнура з керамічного волокна до дверцят печей, камінів та інших опалювальних приладів (з навч. літ.).

2. розм., рідко. Те саме, що ґлей.

Можна залізти на вишню й обдирати з кори .. золотопрозорий клей (О. Донченко);

Задушливо пахла лепеха, пахло вишневим клеєм (Ю. Мушкетик).

△ (1) Гу́мовий клей – клей із розчиненого каучуку для склеювання виробів із гуми.

Батько розклав перед собою на лаві ножиці, гумовий клей і заходився ремонтувати верзуни (О. Сизоненко);

Значний інтерес становлять роботи з вивчення структури і властивостей гумових клеїв, що впливають на якість тонкостінних гумових виробів (з газ.);

(2) Епокси́дний клей – клей, виготовлений на епоксидній основі.

Епоксидний моментальний клей склеює метал, кераміку, скло, камінь, твердий пластик і т.ін. (з газ.);

(3) Столя́рний клей – кістковий або міздровий клей, який застосовують для склеювання дерева.

В майстерні терпко і так смачно пахло сосновими стружками, столярним клеєм (Ю. Збанацький).